На море

Автор: Bogdan
На море

З задушного переповненого Падангу хотілося втекти в спокійніше і затишніше місце, тож ми так і зробили.

На південь узбережжя з одного боку помережане невеличкими мальовничими затоками і мисами, що випинаються далеко в море, з іншого вкрите порослими джунглями пагорбами в перемішку з рівнинами рисових полів.

За кілометрів 40 від Падангу є маленьке рибальське селище Сунгай Пінанг, а поруч з ним - кілька кемпінгів з бунгало. А оскільки нам щастить на всі топоніми співзвучні з Пенангом, то саме сюди ми й націлились.

Обрали ми кемпінг Ricky beach house, оскільки він чи не єдиний, до якого можна доїхати машиною, всі інші подібні заклади там більш ізольовані, і до них потрібно плисти човном.

Рікі - місцевий хлопець, якийсь час жив у Франції, а потім повернувся на рідну Паданжчину, купив шматочок земельки на березі подалі від міста, і разом з своїми друзями Ахмедом, Делфісом та кількома іншими збудував кілька бунгало, добротний дерев'яний пірс і ресторанчик.

Делфіс колишній "технарь", а зараз головний по будівництву нового бюджетного хостелу поруч з бунгало. Ще Делфіс найстарший в цій компанії, оскільки ще не мав своїх дітей, шаленів від нашої Надії. Та й зрештою як від неї мона не шаленіти!

Ахмед відкрив Центр допомоги морським черепахам в селі, і допомагає черепахам, що потрапили в рибальські сіті, а ще разом з місцевими дітлахами висаджує мангрові дерева за сусіднім мисом. За законами Індонезії вирубувати мангрові ліси не можна, тож вони вирішили засадити лісом порожню ділянку, поки там не збудували черговий готель.

Оскільки місто далеко, а в селі лише кілька крамничок з рисом, локшиною і овочами, то в Рікі гостям пропонують їжу три рази на день. Сиди собі на морі, плавай, грайся з дітлахами, і навіть ходити нікуди не треба.

Часом через кемпінг проходить невеличке стадо буйволів. Ахмед каже, що вони свійські і належать селянам, але ходять собі вільно, де їм заманеться. Та за його словами скоро ця ідилія закінчиться: уряд збудував через село нову дорогу, тож буйволам буде небезпено просто так ходити без нагляду через браконьєрів. Раніше їм сюди було складно добратись, а тепер приїхали вантажівкою, один постріл - тварину в кузов, і шукай вітра в полі...

Одразу поруч з кемпінгом можна гарно посноркелити. Делфіс розповідає, риф був набагато кращий, але після землетрусу в 2009, що вщент зруйнував Паданг, риф піднявся десь на півтора метра, і тепер під час відливу старий риф залишками коралів оголюється високо над поверхнею води.

Також під час будівництва нової дороги в воду змило багато грунту, тож дно замулене і більшість старих коралів мертві, але поверх них вже ростуть нові молоді корали. Дуже цікаво спостерігати за таким самовідновленням природи. Тут чимало коралових рибок, з дивовижі бачили велетенських тридакн, скатів-хвостоколів і крилатку. Під одним з коралів з нори стирчали два довжелезні білі вуси, самого власника при чому ми жодного разу не побачили, але вуси завжди були там, і варто було нам підпливти, вони одразу ж починали загрозливо настовбурчуватись.

В кемпінгу є крихітна бібліотека, ну як бібліотека.. полиця з книгами. Часом гості, дочитавши свою книгу, залишають її там, а натомість беруть якусь з місцевих. І сталося неймовірне, там на полиці стояла ціла Країна Мумітролів від Видавництва Старого Лева. І так нам добре ці мумітролі зайшли в тій морській ідилії. Дякуємо тобі, Альоно Гумпер.

Тут поки ніхто не прокоментував, тож будьте номер один!