Річкою Пінанг

Автор: Bogdan
Річкою Пінанг

Десь на третій день нашого перебування в кемпінгу Ахмед і Делфіс кажуть: "А що це ви тільки у кемпінгу сидите, нумо трохи човном пропливемось!"
А нам так добре, не треба нарешті нікуди ходити чи їхати, плаваємо собі в морі, на коральчики-рибки дивимось, з дітлахами бавимось. Ну але від таких пропозицій не відмовляються. "Нумо", - кажу.

Неподалік від кемпінгу в море впадає річка. Місцеві очевидно не довго мудрували над її ім'ям, тож назвали річку як і село - Пінанг. Тож поки на морі приплив, ми підпливли до гирла річки і рушили вгору по течії.

Ахмед на носі шлях видивляється, слідкує, щоб на мілину не запливли, Делфіс кермує, а ми собі посередині з малятами краєвидами милуємося.

Після кількох кілометрів по річці пристали до берега і пішли сушею. Фруктові і пальмові гаї змінилися рисовими полями, селяни саме збирали врожай.

Далі вкриті джунглями пагорби, Ахмед каже, там живуть дві конкуруючі зграї гібонів. Зранку вони спускаються до річки на водопій, попередньо попереджаючи конкурентів про це голосними криками. Власне їх добре чути кожного ранку аж до нашого кемпінгу.

Знову вийшли до річки, і чоловіча частина нашої компанії вирішила скупатися. Ой як добре було окунутися в вологу прохолоду після нашого невеличкого, а все ж походу. Дівчата щоправда купатися відмовились, і з їх боку це було доволі розумно. Бо за кілька хвилин в воді я помітив, як на Янові щось звивається: здоровенна пласка п'явка довжиною з долоню і шириною сантиметри два вже почала присмоктуватись до його спини. "Не цього разу", - сказали ми тварюці, і повистрибували з води.

Дорога назад минула без пригод.

Тут поки ніхто не прокоментував, тож будьте номер один!