Паданг

Автор: Bogdan
Паданг

 Топонім Паданг вже давно причаївся в моїй голові чи то через співзвучність з моїм улюбленим Пенангом, чи то читав щось цікаве про нього, вже не пам'ятаю. Тож, коли з'явилися авіаквитки до Падангу за 16 баксів, вмовляти нікого не довелось.
Сюди приїжджають два типи туристів: перші одразу ж паромом чи швидкісним катером прямують на південь до Ментавайських островів займатись серфінгом, другі - на північ в глибину Суматри на вулкани, а їх тут вродило немало.

Оскільки ми не серфінгісти, та й з трьома малими дітлахами по вулканах не пострибаєш, то ми пішли досліджувати місцеву кухню.
Головне тут - насі паданг (рис по-падангськи), це коли перед вами ставлять велику миску білого рису і багато маленьких мисочок з різними соусами та стравами з м'яса і риби. Не лякайтесь, вам не доведеться платити за все це, а лише за те, що їстимете. Якщо ви лише відщипнули шматочок, то це вже ваше, тож стратегія "по трішки з кожної тарелі" може добряче вплинути на ваш рахунок.

А ще печена кукурудза на річковій набережній в гострому соусі м-м-м-м.. вірніше в солодко-гострому з якимсь дуже знайомим присмаком, але ніяк не пригадаю.. какао чи що...

Є тут і місцевий Чайнатаун, маленький такий.. Чайнатауненятко

Також слід згадати про новозбудовану окрасу міста - величезну білосніжну мечеть на березі океану, що ідеально пасує до темного вулканічного пляжу та отакенного шару сміття на ньому.

P.S. Як ви мали змогу помітити, останнім часом з нами в Азію подорожує наша бабуся Іра. Навіть не знаю, що б ми без неї робили з усіма цими дітлахами :)

Тут поки ніхто не прокоментував, тож будьте номер один!