Океанські хвилі до Ricky's Beach House (так називався кемпінг, де ми жили) практично не доходять, бо він знаходиться в кінці глибокої затоки, вхід в яку прикриває острів Мерак.
Це такий класичний безлюдний острів, вкритий джунглями і оточений кораловими рифами. Туризм в цій частині Індонезії поки ще не став масовим, тож в нас були сподівання побачити тут непорізані моторними човнами, необламані ластами пірнальників і незамулені людськими стоками рифи.
Спойлер: наші сподівання справдилися.
Рушали зранку, тож рибальські човни ще стояли на якорі.
Чудове різноманіття коралів на рифі, глибочезні коралові стовпи, що зникають десь в темно-синій глибині на краю рифу, чимало риби, трапились навіть морський крайт і група з семи морських черепах.
Це був найкращий з рифів, бачений мною дотепер.
Берег звісно вкритий пластикомвим сміттям. Прибирати тут нікому, тож все, що приносить океан, тут і залишається. Ми забрали з собою мішок, але це навіть не голка в славнозвісному стозі...