Подорож 2015-2016. Частина 3. Пенанг

Автор: Bogdan
Подорож 2015-2016. Частина 3. Пенанг

Три тижні в Ґіорґіцмінді минали швидко, тож, враховуючи, що перший переліт Степан перебув напрочуд добре, ми знайшли квитки далі в Малайзію, а саме на острів Пенанг. Ґеорґій звичайно ж відпускати нас так просто не хотів: "Зачем тебе эта Малайзия, оставайся здесь!"Але поки Степанові не виповнилось два роки, і квиток для нього майже безкоштовний, нам потрібно було здійснити найдовший і відповідно найдорожчий переліт подорожі.

Через друзів ми знайшли на Пенангу свою людину, у якої можна було зупинитись на перші кілька днів. Своя людина, тобто Іра з Донецька, виявилась і справді своєю, ми з нею так здружились, що залишились в її затишному будиночку на Пенангу на цілий місяць. Головним другом Степана ж стала фокстер’єр на ім’я Ліза. В принципі ми б залишились і надовше, але українці можуть перебувати в Малайзії 30 днів без візи, а далі треба кудись виїжджати.

Відсипались після прильоту ми десь з добу, а тоді нарешті вийшли на полювання за азіатською їжею. А оскільки вулична їжа тут всюди, де є люди, полювати довелось недовго. Першою нашою ціллю стала малайська забігайлівка, де готували оригінальний пенанзький насі кандар. Насі кандар це коли тобі в тарілку кладуть порцію білого рису, а тоді ти ходиш між банячками, де є всякі овочі, м’ясо, риба, соуси, і насипаєш собі, що хочеш. І тут від надміру перцю чілі в тарілці я нарешті відчув себе в Азії.

Тепер коротко про місце, куди ми власне прилетіли. Пенанг це острів, а також найбільш штат Малайзії, де власне малайці є етнічною меншістю. Найбільше тут китайців, на третьому місці індійці, але є й багато інших національностей: тайці, індонезійці, араби, бангладешці, пакистанці, чимало європейців. Така собі мультикультруність в дії.
Для нас це в першу чергу означало, що поруч з малайським ресторанчиком, буде китайський, поруч з китайським - індійський, далі тайський, арабський і так далі. Справжній рай для гурманів.

Будиночок, де ми зупинилися, розташований в містечку Бату Ферінґі, що перекладається як "містечко іноземців", чи вірніше блідолицих, бо "фаранги" - це власне блідолиці іноземці. Європейці на відміну від азіатів люблять купатися, тому традиційно селилися тут поблизу пляжу. Тут і зараз живе чимало європейських експатів, а смуга вздовж пляжу перетворилася на модне туристичне місце для шопінгу і ресторанів. Шопінг і дорогі ресторани нас не надто цікавили, а от море, це інша справа.

Ще Пенанг і особливо Бату Ферінгі популярний серед туристів з арабських країн, за якими було доволі цікаво спостерігати на пляжі. Ось він і вона й дуть по м’якому пісочку, тримаючись за ручки, і милуються заходом сонця. Він в модних джинсах, дорогій сорочці, пояс з великою блискучою бляхою, масивний ланцюжок на шиї, запах парфумів, ідеально поголені щоки, нагельоване акуратно підстрижене волосся, імовірно навіть підщипані брови. Вона в чорній накидці від голови до п’ят, видно лише стопи, долоні і очі... ідеально нафарбовані, неймовірно красиві очі...

Найбільше місто на Пенангу - Джорджтаун, засноване китайськими колоністами як рибальське селище, зараз друге за величиною місто, рекреаційна та можливо культурна столиця Малайзії, щось на зразок нашого Львова чи Одеси. Тут є свій Чайнатаун, Маленька Індія, район з адміністративними будівлями колоніального періоду, а також залишки тих давніх китайських рибальських поселень з дерев’яними будиночками на палях над водою.

А ще Джорджааун славиться своїм настінним живописом, як намальованим на стінах будинків, так і кованими з металу фігурами чи навіть цілими коміксами.

А китайських, індуістських, буддистських храмів та мечетей тут не злічити...

В Джорджтауні є знаменитий український хостел, який щоправда тепер уже не зовсім український, хоча потрети Лесі Українки та Степана Бандери все ще висять на стінах у вестибюлі.

Ще гуляли в місцевому парку під назвою Молодіжний. Парк знаходиться на межі міста і джунглів, і плавно переходить з одного в друге. Тут є величезний дитячий майданчик, басейни з протічною водою, великий скейт-парк, по парку ходять здоровенні варани і літають рибалочки, а місцеві довгохвості макаки полюбляють перекинути бак зі сміттям і влаштувати собі шведський стіл.

Неподалік парку знаходиться також ботанічний сад, який взагалі викликав у нас захоплення, але оскільки в ботаніці я не надто розбираюся, то просто викладу фотографії.

А вже перед від’їздом ходили в Пенанзький національний парк, де поплавали у мабуть найхолоднішій природній воді Пенангу, і бачили окулярних лангурів чи листяних окулярних мавпочок (перекладав сам, можливо неправильно) - невеликих чорних приматів з білим хутром навколо очей у формі окулярів.

Поруч з нац.парком невелика фабрика, де розмальовують батік. Все гарне і недешеве..

Тут поки ніхто не прокоментував, тож будьте номер один!