Подорож 2015-2016. Чорновик. Пенанг

Автор: Bogdan
Подорож 2015-2016. Чорновик. Пенанг

Ой, щойно знайшов Зінині записи річної давнини, тож краще я помовчу, а ви почитайте, що тоді відчувала Зіна, яка власне була на 4-ому місяці вагітності. Тільки пам’ятайте, що це лише чернетка, яку я лише ледь-ледь відредагував... Малайзія
З чого ж почати?
Мабуть, з тобо що я нервувалась. Бо майже п’ятнадцять годин в літаку, бо малий капризував кілька днів перед вильотом, бо інша країна, бо інший клімат, бо "я же мать!!!", бо інша їжа, бо... і так до нескінченності. А ще на реестрації на рейс Катар Аірвейс ми попідписували купу паперів, що не будемо мати претензій, якщо нам не дадуть візу в Малазію без зворотніх квитків, і якщо речі доїдуть, а ми ні і т.п.
Далі ми нервувались бо везли з собою по два літри вина й купу чурчхели.
Знаєте що, кращої митниці й паспортного контролю ніж в Малазії ще треба пошукати. Ніяких питань: "де жити будете, до кого їдете, як надовго, де квитки назад....", посміхаємось і махаємо ручкою: ваш паспорт, в нього штамп, пальчики сюди, вітаємо в країні. Митниця, просвітка багажу — нащо, проходьте, проходьте в вас же тільки два рюкзаки))))

А далі ми мерзли в автобусі з аеропорту)) примерзали до сидінь, бо ж кондиціонери. Вдягли весь одяг що був зверху в наплічниках, вкрили малого і спали. Як можна пережити таку подорож взагалі не ясно. Скоро знов сідати в той автобус. бр-р-р-р.

Підвела нас хіба їжа в літаку. Мене одразу, Богдана потому а от малий в нормі (може того що майже не їв?).

Кажуть Пенанг це місце де треба спробувати всю їжу Азії. На всю нас точно не вистачить, бо така купа місць де поїсти й вибір блюд, що очі краю не бачать. Ми вже встигли спробувати малайський обід, китайський обід, індійську вечерю й індійський сніданок. Сьогодні в мене в планах на вечір отакений шматок лососю з рисом і іншими ніштячками. Порція здоровенна тож цілком відповідає моєму апетиту)))

А взагалі в мене шалений жер. Особиливо ввечері, особливо лежачи, особливо коли ліньки вставати... Й це нескінченна боротьба “лінь вставати” проти “не поїж - не заснеш”. Така вона та жіноча доля)

Є речі які мені дуже подобаються тут на Пенангу. Ну от туристичний пляж а на ньому купа місцевих надають всілякі туристичні послуги типу покататися на тому, політати з тим,... Й стоїть здоровенний борд на якому написано що скільки коштує.

А ще всі вітаються і посміхаються. Й малайська мова пишеться латиницею і це можна прочитати, запам’ятати і впізнати. Дуже помічно.
А ну і ще пляжу стільки, скільки природа виділила, і ніякого паркану й приватної власності)))

І майже ніхто не купається. З малим і Богданом фотаються. Почуваю себе зайвою, коли купи дівчат в мусульманських купальних костюмах обсідать мого чоловіка з дитиною і посміхаються на всі зуби. Жартую до Богдана: "телефончик взяв?"

Й нам дуже пощастило з Ірою, але то окрема історія)

Тут поки ніхто не прокоментував, тож будьте номер один!