Подорож 2015-2016. Містер Пан повертається

Отже, як ви вже знаєте, містера Пана на місці не виявилось, сама ж хатинка, в якій ми колись жили, стояла пусткою. В мене вже почали роїтись думки, а чи живий-здоровий містер Пан. Запитати ж немає в кого, бо англійською ніхто не говорить, а жестикуляції для складних питань і відповідей не вистачає. Та її вистачило хазяйці, щоб пояснити: за 4 дні приїде Джок, тобто племінник містера Пана, а поки ми заночуємо в нагорі в дитячій кімнаті його племінниці. Тож нам нічого не залишалось окрім як залишитись і подивитись, що буде далі.

Тим більш, поки ми чекали на Джока, можна було навідати всіх наших старих знайомих. Декого ми так і не знайшли, й навіть не змогли добитись відповіді, куди ж вони поділись. Частина камбоджійців, зокрема й більшість давнішніх наших учнів виїхала, а на їх місце приїхали інші, тому в містечку ґастарбайтерів ми вже майже нікого не впізнавали. Та зате побули вгостях у Чалі, якого ми три роки тому заавтостопили при в’їзді в Тайланд, і який нас привіз в це селище. Чалі за цей час одружився, завів господарство, і з гордістю в очах показував нам свої ставки з сомами. Також відвідали Мей, хазяйку магазинчика-забігайлівки-перукарні в селі, в якої ми колись розпивали тайське віскі з місцевими. В мей теж все гаразд.

Ходили вниз до хатинки містера Пана роздивитися тамтешні справи за денного світла. Висновок на надто втішний, тут ніхто не живе вже як мінімум кілька місяців, підлога вкрита шаром геконячих і щурячих екскрементів, водопровід  розібраний, все заросло травою, і лише кокоси такі ж смачні як і раніше...

3 роки тому ми тут посадили чимало плодових дерев, але з них залишилось лише одне манго, що вже вимахало вище за Зіну. Ну і хай росте здорове!

І ось цей день настав! Приїхав Джок! Виявилось, що містер Пан за 150 кілометрів працює на каучуковій плантації, і Джок нас туди відвезе за два дні. А зараз день народження тайського короля (сьогодні вже покійного) та офіційний вихідний з цього приводу. В честь свята в кожному місті проходив велозаїзд "Bike for dad" ("Їдь велосипедом для татка"). "Татко", як ви розумієте, і є король в даному випадку. І жовті слогани "Bike for dad" всюди: на будинках, на транспорті, на футболках тайців. Така соба державна пропаганда патерналізму... А потім ще й відвідали місцевий  пляжний курорт.

І ось ми попрощались з хазяйкою і дітлахами, повантажились в Джокову машину і поїхали до містера Пана. А коли приїхали, побачили, як містер Пан теж складає речі в машину, щоб їхати... додому. Залишалось лише перенести наші речі з Джокової автівки і їхати назад. А по поверненню виявилось, що хатинку містера Пана вже поприбрирали, поставили нові антимоскітні сітки і підв’язали гамаки. Наступного ж дня містер Пан притягнув насос, аудіосистему і почав косити трав’яні зарості навколо хатинки.

Тут ми провели десь 2-3 тижні, й тут визрів план запросити тещу з тестем до нас в Азію. А за тиждень перед Новим Роком ми попрощалися з нашою тайською родиною, Джок підкинув нас до Банкока, де ми погуляли 2 дні, й поїхали поїздом до Пенангу, що в Малайзії...